МЕЖИГІ́Р’Я, я, с. Те саме, що міжгі́р’я. З високої полонини долітають звуки трембіт і линуть над межигір’ями й ущелинами (Цюпа, Україна.., 1960, 270); Устояне солодке безгоміння Наповнювало до країв Щербату чашу межигір’я (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.