МЕ́ЖЕНЬ, МЕЖІ́НЬ, меже́ні, ж.

1. Низький рівень води в річці, озері (переважно влітку). Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з’являються мілини (Фіз. геогр., 7, 1957, 108); Зимова межень.

2. діал. Середина літа, час, коли річки мають низький рівень води. Настояща добич [у рибалок] — то межінь. Сказано — літо: на все хороше (Сл. Гр.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.