Про УКРЛІТ.ORG

медівник

МЕДІВНИ́К, а́, ч.

1. Те саме, що медя́ни́к, [2-й чоловік:] Подивився б ти, як він було увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медівника дасть, тому бублика, іншому копійку… (Кроп., І, 1958, 479); [Бабуся:] Зрозумійте, маю свято, А роботи ще багато… Чи спеклись медівники, Чи готові пиріжки? (Олесь, Вибр., 1958, 486); * У порівн. Голубив [капітан] її словами, як медівниками (Черемш., Тв., 1960, 181).

2. бот., діал. Підмаренник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 664.

вгору