МАЯ́ЧЕННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мая́чи́ти². Бармаш залишається в таборі. В жорстокому жару, увесь побитий, втративши свідомість, б’ється в маяченні (Коз., Гарячі руки, 1960, 217); * У порівн. Граф Замойський, немов у маяченні, процитував улюблений і грізно віщий приспів Яна Кохановського (Ле, Наливайко, 1957, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 660.