Про УКРЛІТ.ORG

машталір

МАШТАЛІ́Р, а, ч., заст. Візник. Мій машталір, в’яхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (Стор., І, 1957, 225); Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (М. Ол., Леся, 1960, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 659.

вгору