МАШИНІ́СТ, а, ч. Фахівець, робітник, що керує машиною (у 1 знач.). В сахарні [цукроварні] другий німець, машиніст, поставив їх коло машини на роботу (Н.-Лев., II, 1956, 200); Гаряча праця коло молотилки.. Вітя без шапки за машиніста (Вас., III, 1960, 333); На греблі, на найвищій будівельній точці.. працює крановий машиніст (Довж., Зач. Десна, 1957, 588); Машиніст врубової машини; // Залізничник, який водить поїзди. Машиніст піддав пари: оживляються, жвавіше цокотять колеса (Кач., II, 1958, 87); Поїзд, круто загальмований машиністом, нарешті став (Кол., Терен.., 1959, 148); // Фахівець, що керує машинами та механізмами на судні. Він сам колись починав службу на флоті рядовим машиністом (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 657.