МАЦЕРА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Розмочування рослинних або тваринних тканин, що спричиняє їх розбухання, розм’якшення або розпад на окремі структурні елементи. Утворилося кам’яне вугілля внаслідок мацерації з допомогою мікроорганізмів у воді з решток рослин (Курс заг. геол., 1947, 125); Найкраще можна вивчити будову тієї чи іншої тканини, ізолювавши її шляхом мацерації від інших тканин (Практ. з анат. рослин, 1955, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 656.