МАХОВИ́Й, а́, е́. Стос. до маху, махання.

∆ Махове́ ко́лесо (ко́ло) — колесо великого діаметра з масивним ободом, що забезпечує рівномірний рух механізму. Апаратна востаннє здригнулась і стала, а махове коло закрутилось в такому шаленому льоті, що, здавалось, підхопить з собою й машину (Коцюб., II, 1955, 90); * У порівн. Місяць у білому колі, як те махове колесо, по синьому небі котиться (Ряб., Жайворонки, 1957, 154); Махови́й са́жень див. са́жень; Махові́ ви́ла — довгі вила для накладання сіна на верхівку стогу. Настромив [чорт] на махові вила чоботи та так їй і оддав, щоб і не доторкнутись до гаспидської відьми (Стор., І, 1957, 25); Махові́ пе́ра — найбільші пера в крилах птаха, які відіграють важливу роль під час польоту. Літальна поверхня грака утворена великими контурними перами, які називаються маховими (Зоол., 7, 1957, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 655.