МАТІРКИ́, ро́к, мн. (одн. ма́тірка, и, ж.), розм. Матері́. І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! (Стор., І, 1957, 56); — Е, діду! Сказано, молоде, зелене та ще й в розкошах виросло, що воно розуміє? Хіба то воно винне? Матірки та батьки не вчать, а самі дитинята нічого собі, не злі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 650.