МА́ТІР, тері, ж., заст., уроч. Мати (див. ма́ти1). Вкладає матір в руки сина спис: — На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (Бажан, І, 1946, 301); Три тижні про Романа не було чуток, три тижні передчасно зігнута матір примарою никала по селі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 650.