МАТУ́СИН, а, е. Прикм. до мату́ся; належний матусі. З свого віку дитячого поперед усього пам’ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (Вовчок, VI, 1956, 220); Крейдянії гори, я вас не забув, де вперше я пісню матусину чув (Сос., Солов. далі, 1957, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 653.