МАТУ́РА, и, ж., зах. У гімназії — іспити на атестат зрілості. Наївшися трохи страху перед матурою, він дав собі слово пильнувати університетських студій (Фр., І, 1955, 206); В Дрогобичі ми оба [обидва] здали матуру 1892 року завдяки опіці директора Борковського, який не давав нас вигонити з гімназії (Стеф., II, 1953, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 653.