МАТЕРІАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. .до матеріалізува́ти. * Образно. Пливун виникає перед шахтарями як матеріалізоване прокляття (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97); // матеріалізо́вано, безос. присудк. сл. Особливо людяні кібернетичні машини, в яких матеріалізовано наше знання про саме знання (Наука.., 7, 1963, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 646.