МАТЕРИ́НСТВО, а, с.

1. Стан жінки-матері під час вагітності, пологів, годування дитини. Ольга.. шепотом, швидко, з перериваним віддихом малювала перед нею щастя материнства (Фр., II, 1950, 318); Її туге тіло, що не знало ще материнства, свобідно і гордо пливло в молодих травах царинки (Коцюб., II, 1955, 337); Трохи зараннє материнство надломило юність Барбари, вона ніби постаршала (Ле, Наливайко, 1957, 246).

2. Почуття жінки-матері до дитини; бажання стати матір’ю. Мати.. упевнена в майбутньому своєї дівчинки, виявляє високе почуття материнства і любові до своєї дитини (Донч., VI, 1957, 627); Вода хитнеться у відрах, схлипне, мов немовля. Уляна чогось здивовано прислухається до цієї дитячої мови води. Це, може, неясне марево материнства прокидається в душі дівчини (Стельмах, І, 1962, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 645.