МАСЛАКУВА́ТИЙ, а, е. Який має випнуті з-під шкіри кістки; кістлявий (у 1 знач.). Мати впустила на руки зважнілу голову, одвернулася: худенькі маслакуваті плечі її звелися вгору, засмикалися (Ряб., Жайворонки, 1957, 217); На витертих, без хлястиків шинелях у скатку сидять і напівлежать зарослі щетиною, маслакуваті люди солдатського віку (Збан., Єдина, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 638.