МАСЛА́К, а, ч. Велика кістка людини або тварини (переважно стегнова). Кати вінчанні, Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову (Шевч., II, 1953, 243); Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Перв., Материн.. хліб, 1960, 59); //Кістка, що випинається з-під шкіри. Більшість із них були в самій білизні. Вона, як пластир, облипала їх укриті струп’ям, гострі, випнуті маслаки (Мик., II, 1957, 562); Ніби не на своєї бригади дворище попав.. По коневі знати — худий-худий, самі маслаки (Головко, І, 1957, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 638.