МАСИ́В, у, ч.

1. Гірська височина без яскраво вираженого гребеня або вершини, однорідна з погляду геологічної будови. Гірські масиви. — плато з нерівною поверхнею; мають однакову довжину й ширину (Курс заг. геол., 1947, 39); Величезні масиви узбережжя здаються хисткими кучугурами сухого піску (Кол., На фронті.., 1959, 41); // Про монументальну, важку споруду. Праворуч кучугурилися купи крислатих дерев. Просто — бовванів масив головного гімназичного корпусу (Смолич, II, 1958, 87); * Образно. Важкі масиви хмар звисли над містом (Полт., На.. меридіанах, 1933, 25).

2. Велика територія, однорідна за якимись ознаками. Поліпшенню клімату, створенню здорової місцевості особливо сприяють соснові лісові масиви (Наука.., 9, 1956, 18); Перед нами масив ярої пшениці. Струнко біжать у далечінь рядки молодих сходів (Вол., Сади.., 1950, 6); На околицях міста [Львова] виросли цілі масиви й селища нових будинків (Рад. Укр., 15.І 1959, 4).

Житлови́й маси́в — сукупність житлових будинків, об’єднаних певним архітектурним задумом. На одному з мальовничих житлових масивів Києва — Русанівці — здійняв у піднебесся свої 16 поверхів житловий будинок (Веч. Київ, 8.ІІ 1969, 1).

3. з означ., лінгв. Сукупність однорідних мовних явищ. З погляду походження лексика творів І. Котляревського, крім власне українських слів, що становлять її основний лексичний масив, включає в свій склад і слова, запозичені з мов церковнослов’янської, російської, польської (Рад. літ-во, 9, 1969, 72); Діалектний масив.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 636.