МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний1. Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: — Падай! Падай! (Довж., І, 1958, 61); Батьки полегшено зітхнули і покинули думати про марність власного існування (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 86); Він щось говорив до юрби.. Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (Коцюб., II, 1955, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 631.