МАРНОТРА́ТСТВО, а, с. Нерозумне, даремне витрачання грошей, майна. Розкіш і марнотратство в усіх цих класах багачів досягли небувалих розмірів.. (Ленін, 2, 1948, 82); [Xуса:] Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб, а покриваю все для честі дому! (Л. Укр., III, 1952, 165); Струк.. любив з’їсти і одягтися. В Стручихи не раз, напевне, краялося серце на таке марнотратство чоловіка (Турч., Зорі.., 1950, 215); Гонка озброєнь — це злочинне марнотратство, викидання на вітер величезних коштів і матеріальних засобів (Ком. Укр., 7, 1962, 80); // чого. Нерозумне використання. Старіші [будинки] відзначалися непростимим в наш час марнотратством щодо площі. Кімнати — наче амбари (Вільде, Сестри.., 1958, 109); В ряді колгоспів застосовують занижені норми виробітку й завищені розцінки, допускається марнотратство трудоднів (Рад. Укр., 3.VІІІ 1958, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 632.