МАРКІ́ТНИЙ, а, е, зах.

1. Невдоволений, сумний, невеселий. Ключник Трапішевський.. був дуже розчарований і маркітний з того, що помилився (Фр., VI, 1951, 182); Купував [Анатоль] білети і квітки, і скойки, але мав при тому досить маркітну міну… (Л. Укр., III, 1952, 621).

2. Страшний, моторошний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 629.