МАРИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до маринува́ти. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або маринованим, або просто смаженим (Вишня, II, 1956, 246); // у знач. прикм. Почуваю себе добре, хоч вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі (Коцюб., III, 1956, 309); Для закуски часто подають варені, солоні й мариновані гриби (Укр. страви, 1957, 49); // марино́вано, безос. присудк. сл. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п’єси "Украдене щастя", а це вийшло тому, що цю п’єсу разом з іншими конкурсними п’єсами 9 місяців мариновано в "Руській бесіді" (Фр., XVI, 1955, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 627.