МАРИ́НА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Л. Укр., V, 1956, 187); * У порівн. Між стовпи колонади.. перлося море, немов величезні марини, вправлені в рами білих колон (Коцюб., II, 1955, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 627.