МА́РЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ма́рити 1. Черги спокійно кожен дожида, А сам у маренні якомусь тоне (Рильський, І, 1956, 87); Чим більше Бронко роздумував про це, тим правдоподібнішим починало здаватись йому, що.. марення музикою — не зовсім щирі (Вільде, Сестри.., 1958, 250); // Думка про щось бажане, приємне; мрія (у 2 знач.). Маренням стались химерним, Попелом встигли потліти Думи мої (Граб., І, 1959, 353); Не хотілось, не було сил одігнати нісенітні, але такі привабливі марення (Шовк., Інженери, 1956, 6).

2. Дія та стан за знач. ма́рити 2. Температура піднялась мало не до сорока. Іноді він впадав у марення (Цюпа, Назустріч.., 1958, 29); На мить ворухнулася потаємна думка, що все це — тяжке нічне марення, що ось зараз почне розвиднятися, він схопиться з ліжка, гляне на годинник… (Донч., III, 1956, 443); // Безладна мова людини в гарячковому стані, у сні. Ружена залишалася біля недужого, слухала його марення, кидалася на перший поклик… (Скл., Карпати, II, 1954, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 626.