МАРЕ́НА¹, и, ж. Трав’яниста рослина з жовтими квітками та грубим кореневищем, з якого добували червону фарбу. Синтетичні барвники повністю витіснили природні: і культура вайди, що давала індиго, і [культура] марени, з якої добували алізарин, поступово зникли (Наука.., 11, 1965, 25).

МАРЕ́НА², и, ж. Річкова риба родини коропових; вусач. У марени, яка населяє ділянки наших південних рік із швидкою течією, отруйливими бувають яєчники під час дозрівання статевих клітин, а також ікра (Наука.., 7, 1956, 27); — Колись так ловили, що насилу було додому дотириш [дотягнеш]… Лящ — по пуду! Коропи — по пуду! Марена — по пуду! (Вишня, І, 1956, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 626.