МА́РГАНЕЦЬ, нцю, ч. Крихкий тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору, який у природі зустрічається в сполуках. Головні родовища марганцю — Нікопольське на Україні й Чіатурське в Грузії (Ек. геогр. СРСР, 1957, 36); Марганець, як і кремній, підвищує міцність і твердість сталі, але зменшує пластичність (Токарна справа.., 1957, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 625.