Про УКРЛІТ.ORG

маніжитися

МАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.

1. Поводитися манірно; маніритися. [Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина — треба вибачити!.. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (Кроп., II, 1958, 159); Гнат бере стакан в руки і так маніжиться, ніби тієї горілки зроду і не куштував: хмуриться, кривиться, одвертається (Тют., Вир, 1960, 208).

2. з ким, рідко. Те саме, що па́нькатися. Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (Стельмах, І, 1962, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 621.

вгору