МАНЯЧЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що маячни́й. Замість думок насувались якісь неясні манячливі образи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 625.