МАНУСКРИ́ПТ, у, ч., книжн. Стародавній рукопис. Спогад про неї [книжку] виступає дедалі все виразніше, як літери на давніх потайних манускриптах — "палімпсестах", — писаних таким атраментом, що, невидимий одразу, потім виявляється (Л. Укр., III, 1952, 742); Не ситий життям, повний спраги живої, Жадібний до глибу єства, .. Розгортував він [В. Шекспір] манускрипту сувої І кидав у битву слова (Бажав, Роки, 1957, 200); // жарт. Рукопис взагалі. — Я Вам передам частину мого манускрипту, прошу вас у вільні вечори перевірити деякі розрахунки (Рибак, Час.., 1960, 656).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 624.