МАНДРІ́ВОЧКА, и, ж. Пестл. до мандрі́вка. Мандрівочка — рідна тіточка (Номис, 1864, № 11030); А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле. Молодому козакові Мандрівочка пахне (Укр.. лір. пісні, 1958, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 618.