МАНДРИ́КА, и, ж. Виріб із сиру та тіста, що має форму коржика; вид сирника. Підвечіркуючи, панич убрав аж п’ять мандрик та горщечок масляків (Кв.-Осн., II, 1956, 195); — Недовго їй кувати. До петрівки, а тоді вдавиться зозуля мандрикою з сиру (Донч.,VІ, 1957, 31); З дріжджового тіста випікають такі вироби, як баби, .. плетеники, мандрики (Укр. страви, 1957, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 617.