МАНА́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне домашнє майно, особисті речі; пожитки. Тоді вже економ своєю.. властю велів запакувати всі його манатки на його двоколісну.. і разом з тим добром відвезти його в село (Фр., VIII, 1952, 92); — Підеш казати [врядникові] — прокляну і сьогодні ж викидаю тебе з усіма твоїми манатками з хати (Гр., II, 1963, 257); Він схопив тачку, ..жбурнув на неї сякі-такі манатки, додав продуктів ., і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Янов., II, 1954, 48); // Про одяг. Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати свої бурлацькі манатки (Н.-Лев., II, 1956, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 616.