МАМІ́Й, я́, ч., ірон. Розпещений, виніжений син. — Так постій, Карпику, я піду матері спитаю. — От мамій! Нащо її питати (Мирний, І, 1954, 245); Дем’янко.. тулився до материних грудей, не кажучи й слова. "От мамій, — сказав батько, — тебе ніяка війна не переробила, мамій та й годі!" (Ю. Янов., Мир, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 615.