МАМУ́НЦЯ, і, ж., зах. Пестл. до ма́ма. — Візьміть мене [в ліс], мамунцю, візьміть, може, її [мавку] побачимо! (Фр., І, 1955, 253); — Що ж, Ганю, будеш віддаватися?.. — Нехай буде, як мамунця кажуть і татуньо (Круш., Буденний хліб.., 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 616.