МАЛІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Дуже маленький. [Таня:] І оповиє її [землю] непроглядна темрява, тільки малісінькі зорі блиматимуть на неї з далекого неба (Вас., III, 1960, 130): Он на зеленому тлі — купка комах… А біля їх якась лялька совається з малісінькою патеричкою в руках… Що воно за штука?! Вівці! (Вишня, І, 1956, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 608.