МА́ЛО-МА́ЛО, присл., розм. Підсил. до ма́ло; трошечки. А чим же за таку милость, не то щоб віддяковати [віддякувати], а щоб хоч мало-мало прислужитись? (Кв.-Осн., VI, 1957, 667).

Ма́ло-ма́ло не… — ледве не…, ще трохи й… З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло геть униз по Дністровській долині, у хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви (Стар., Облога.., 1961, 9); Сахно обидва рази мало-мало не шубовснула у воду (Смолич, І, 1958, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 610.