МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст.

1. Незаможний, небагатий.

2. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний. — У мене сусід є, — сказав Троєкуров, — маломаєтний грубіян (Пушкін, Дубр., перекл. Терещенка, 1937, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 610.