МАЛОГРА́МОТНИЙ, а, е.

1. Який не вміє добре читати й писати, мало знає. — Де вже нам! — казали передні, — ми люди малограмотні або й зовсім неграмотні: куди нам полічити отаку силу! (Вас., І, 1959, 69); [Тарас:] Значить, ви малограмотний ще чоловік, ..а вам вже пора навчитись добре читати… (Корн., І, 1955, 170); // Погано обізнаний у певній галузі знань. Технічно малограмотна людина.

2. Написаний, виконаний з помилками, без належних знань. Малограмотний твір.

МАЛОГРА́МОТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до малогра́мотний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 609.