МАЛАХА́Й, я́, ч., розм.

1. Довгий шкіряний батіг. Од села до села возили його [єзуїта] в чортопхайці селяни, котрих поганяв він малахаєм (Стор., І, 1957, 383); Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились, розсипались по зеленому полю… (Мирний, II, 1954, 55); // Удар таким батогом. Покута від малахаїв тільки кректав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 352).

2. Хутряна або підбита хутром шапка з широкими навушниками. Мугаммед Герай їхав спереду групи з опущеною на груди головою, з перекошеним на вухо малахаєм (Ле, Хмельницький, І, 1957, 201); Хлопець був у кожусі.. й теплому малахаї, з-під якого виблискували маленькі хитруваті очі (Сміл., Зустрічі, 1936, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 605.