Про УКРЛІТ.ORG

майно

МАЙНО́, а́, с.

1. Речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Коцюб., III, 1956, 9); Майна того небагато: стара скриня, з діда-прадіда, материн ткацький верстат, горщики та інший хатній скарб (Руд., Остання шабля, 1959, 555); Майно, власник якого є невідомим (безгосподарне майно), переходить у власність держави у порядку, визначеному спеціальним законом (Цив. кодекс УРСР, 1950, 15); Державне майно; // рідко. Устаткування. Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (Донч., II, 1956, 70).

∆ Нерухо́ме майно́ див. нерухо́мий2; Рухо́ме майно́ див. рухо́мий.

2. розм., рідко. Те саме, що має́ток 1. Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові,.. а потому оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (Коцюб., III, 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 598.

вгору