МАЗО́К, зка́, ч.

1. Накладання фарби (гриму, клею тощо) коротким рухом, ледве торкаючись пензлем і т. ін. Сергій Сергійович замовк. Узяв тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині й замріявся (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47); Козака Мамая.., крім сили духу геніального маляра, вразило.. вільне вигравання колориту, упевнений мазок повним пензлем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 76); // Накладена таким рухом фарба, грим і т. ін. Пензель торкається полотна і залишає на ньому ледве вловимі мазки (Ткач, Крута хвиля, 1956, 314); Твердою рукою професіонала він поклав перші мазки гриму, надаючи обличчю потрібного виразу (Дмит., Наречена, 1959, 126); Муляр важко зітхнув, розтер кельнею мазок і похитав головою (Козл., Пов. і опов., 1949, 227); * Образно. Ранкове сонце кидало рожеві мазки на білі кашки та придорожній пирій (Руд., Вітер.., 1958, 164).

2. перен. У літературному творі — дрібна виразна деталь художнього зображення. Для постаті героя комедії, виниклої на тлі споминів про батька, автор не пошкодував комічних мазків (Рильський, III, 1956, 342).

3. мед. Невелика кількість крові, слизу тощо, яку беруть у людини для аналізу. Для взяття мазка користуються спеціальними стерильними ватними тампонами (Заг. догляд за хворими, 1957, 109); — У нього, мабуть, дуже гостра форма дифтериту… Я пришлю медсестру, вона візьме мазок з горла на аналіз (Собко, Звич. життя, 1957, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 595.