МАЗЕ́ПА, и, ч. і ж., лайл. Про неохайну, грубувату або нерозумну людину. У нас у селі мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозуміє, так кажуть: ах ти мазепа! (Сл. Гр.): [Xаритон:] Як напнеш сірячину — "Ти мужик! Хамло! Мазепа!.." (Кроп., II, 1958, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 595.