МА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ма́зати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр., IV, 1950, 179); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Шевч., II, 1953, 276); Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Збан., Єдина, 1959, 346); // у знач. прикм. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис, 1864, № 9211).

◊ Одни́м ми́ром ма́зані див. ми́ро.

2. у знач. прикм. Те саме, що розпе́щений. Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує, на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Вас., II, 1959, 465); Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (Н.-Лев., III, 1956, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 594.