МАГНО́ЛІЯ, ї, ж. Субтропічне дерево або кущ із великими білими запашними квітками й темно-зеленим блискучим листям. Листя широке магнолій важке, нерухоме Кованим сріблом здається (Л. Укр., І, 1951, 163); Знавецьке око Сахно помітило найрідкісніші субтропічні рослини. Кедри, магнолії, пальми й олеандри розкидані були групами тут і там (Смолич, І, 1958, 56); Розквітли воскові чаші магнолій (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 592.