М’ЯСНИ́ЦІ, ни́ць, мн. Певний період після посту, коли за законом православної церкви дозволяється вживати м’ясну їжу, одружуватися тощо. Удовиця у м’ясниці Сина привела (Шевч., II, 1953, 184); Ой все пости та все пости, та будуть м’ясниці (Сл. Гр.); Згадався тихий вечір у полі. Вона сиділа з Лавріном біля вітряка, і тоді було вирішено, що восени, в наступні м’ясниці, вони справлять весілля (Донч., III, 1956, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 839.