М’ЯКУШ, а, ч.

1. М’яка частина тіла тварини, людини. Макар начисто відтяв собі м’якуш лівої руки (Смолич, І, 1947, 118); Чутно.. мляскання [ляскання] язиком тітки Рузі, яка висисала рештки м’якуша з ракових ніжок (Вільде, Сестри.., 1958, 187).

2. Підшкірна частина плодів, ягід тощо. Добре видно під мікроскопом живі клітини м’якуша кавуна (Практ. з анат. рослин, 1955, 11); Македон.. бере з миски велике яблуко і вдавлює зуби в соковитий м’якуш (Рибак, Що сталося.., 1947, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 838.