М’ЯКОСЕ́РДЯ, я, с. Душевна доброта, чутливість. Сльози пекли очі молодому козакові, і він, стидаючись свого м’якосердя, крадькома змахував їх рукою (Добр., Очак. розмир, 1965, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 838.