ЛІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лі́йка1 1, 2. Дівчата у фартухах щось заклопотано мудрують над різними скляними лієчками і колбами (Гур., Через намети, 1961, 64); Іде заєць на город, Набрав води повен рот, Він капусту поливає, В нього лієчки немає (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 509.