ЛІЩИ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до ліщи́на. Латиш ішов просто на вершників і грався ліщиновою гілкою (Ю. Янов., І, 1958, 113); Яринка потягла великий ліщиновий сніп на горбок (Донч., IV, 1957, 136); // Зробл. з ліщини. Дугою вудлище зігнулось ліщинове (Рильський, II, 1946, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 534.