Про УКРЛІТ.ORG

лічильник

ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, ч., чого і без додатка.

1. Той, хто веде лік чому-небудь. * Образно. Спросоння закричав десь півень, потім другий, третій, а за хвилину на селі уже не вгавав спів цих нічних лічильників часу (Воскр., Весна.., 1939, 61).

2. Прилад для підраховування чого-небудь. В ній [ракеті] є два передавачі з антенами, лічильник космічного проміння (Наука.., 2, 1959, 7); Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка — диви, як блискають цифри, як швидко росте сума (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37); * Образно. І став Біг-Бен, вусач-солдат, лічильником годин (Бажан, Роки, 1957, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 533.

вгору