ЛІХТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до ліхта́р. У ліхтарнім сяйві на твоїм волоссі Світлячком вечірнім заіскрився сніг (Руд., Поезії, 1949, 50); // Признач. для ліхтаря. Хрін стояв мовчазний, як ліхтарний стовп, пильно когось видивляючись (Головко, II, 1957, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 532.